Контекст
У Верховній Раді України народні депутати України з Комітету з питань правоохоронної діяльності 07.08.2025 року зареєстрували Проєкт Закону “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” з питань підвищення ефективності діяльності органів прокуратури” під № 13603.
Законопроєкт 18.06.2026 року було включено до порядку денного позачергового засідання Комітету з питань правоохоронної діяльності для розгляду.
Законопроєкт № 13603 пропонує запровадити систему державних рангів в органах прокуратури без чітко визначених критеріїв їх присвоєння, підвищення чи пониження. За таких умов ранги можуть перетворитися не на інструмент оцінки професійних досягнень, а на додатковий механізм впливу на кар’єрне становище прокурорів та засіб тиску всередині системи прокуратури.
Ризики законопроєкту
| 1. Наділення Генерального прокурора необгрунтованими дискреційними повноваженнями. |
Законопроєктом пропонується доповнити Закон України “Про прокуратуру” положеннями нової статті 20¹ Закону та передбачити присвоєння державних рангів одночасно з призначенням на посаду прокурора, а чергові ранги – з урахуванням посади прокурора, стажу роботи, а також його ділових і особистих якостей.
Державні ранги Державного радника юстиції 1-3 рангів присвоюватиме Президент України за поданням Генерального прокурора, тоді як усі інші ранги присвоюватимуться безпосередньо Генеральним прокурором. При цьому порядок присвоєння, пониження та позбавлення державних рангів визначатиметься Положенням про державні ранги прокурорів, яке також затверджуватиме Генеральний прокурор.
Водночас законопроєкт не розкриває змісту таких критеріїв як «ділові та особисті якості прокурора», не визначає порядок їх оцінювання та не встановлює механізмів перевірки обґрунтованості відповідних рішень. Більше того, закон фактично делегує Генеральному прокурору повноваження самостійно визначити значну частину правил функціонування системи державних рангів у підзаконному акті.
За таких умов система державних рангів може стати не лише інструментом визначення статусу прокурора, а й додатковим механізмом впливу на його кар’єрне просування, оскільки рішення щодо присвоєння, підвищення або пониження рангу значною мірою залежатимуть від оцінки, критерії та порядок здійснення якої законом не визначені.
Такий підхід викликає сумніви щодо його відповідності основоположним засадам діяльності прокуратури. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність прокуратури ґрунтується на принципі незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків. Водночас частина друга статті 15 Закону встановлює, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає.
Аналогічний підхід закріплений і в Кримінальному процесуальному кодексі України. Відповідно до частини першої статті 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а втручання в неї осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється.
Запровадження системи державних рангів, присвоєння, підвищення та пониження яких залежатиме від оцінки «ділових і особистих якостей» прокурора, порядок визначення яких законом не встановлений, фактично створює додатковий механізм впливу на його кар’єрне становище. З огляду на те, що рішення щодо більшості державних рангів прийматиме Генеральний прокурор, а порядок їх присвоєння визначатиметься затвердженим ним же положенням, запропонована модель створює ризики посилення внутрішньої залежності прокурорів від керівництва прокуратури.
Крім того, запропонований підхід не відповідає міжнародним стандартам. Так, пунктом 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Rec(2000)19 передбачено, що держави повинні вживати заходів для того, щоб кар’єра прокурорів, їх підвищення по службі та переміщення здійснювалися відповідно до відомих та об’єктивних критеріїв.
Крім того, Консультативна рада європейських прокурорів у Висновку № 13 (2018) наголосила, що прокурори повинні користуватися не лише зовнішньою, а й внутрішньою незалежністю, яка передбачає можливість виконувати свої обов’язки та повноваження без неналежного внутрішнього тиску з боку органів прокуратури.
Водночас законопроєкт № 13603 пропонує здійснювати присвоєння, підвищення, пониження та позбавлення державних рангів на підставі критеріїв, зміст яких законом не визначений, а порядок їх застосування пропонується встановити актом Генерального прокурора. За таких умов запропонована модель не містить достатніх гарантій об’єктивності кар’єрного просування прокурорів та створює додаткові ризики внутрішнього впливу керівництва прокуратури на їхнє кар’єрне становище.
| 2. Наділення Президента України необгрунтованими дискреційними повноваженнями. |
Законопроєктом пропонується надати Президенту України повноваження щодо присвоєння найвищих державних рангів прокурорів. Відповідно до запропонованих змін до статей 9 та 20 Закону України «Про прокуратуру», Генеральний прокурор вноситиме Президенту України подання про присвоєння прокурорам державних рангів Державного радника юстиції 1, 2 і 3 рангів.
При цьому саме рішення Президента України є визначальним для присвоєння відповідних рангів. Законопроєкт не встановлює критеріїв ухвалення такого рішення, строків його прийняття чи будь-яких правових наслідків у разі відмови або бездіяльності Президента після отримання подання Генерального прокурора. Фактично питання присвоєння найвищих державних рангів прокурорів повністю залежатиме від дискреційного рішення глави держави.
Такий підхід також не узгоджується з євроінтеграційними зобов’язаннями України. У спільній позиції Європейського Союзу щодо відкриття переговорного Кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС» наголошено на необхідності подальшого посилення незалежності, доброчесності та інституційної спроможності органів прокурорського врядування, а також забезпечення високих стандартів доброчесності, прозорості та меритократії під час процедур добору і призначення. Окремо Європейський Союз підкреслив необхідність подальшої деполітизації посади Генерального прокурора шляхом запровадження більш об’єктивних, прозорих та заснованих на професійних заслугах процедур.
Висновок: Законопроєкт містить ряд корупційних ризиків та не рекомендується до ухвалення.