Зміст публікації
РЕЗЮМЕ
12 червня 2026 року у Брюсселі відбулася Міжурядова конференція між Україною та Європейським Союзом, за результатами якої ЄС ухвалив свою Спільну позицію щодо відкриття Кластера 1 «Основи». У документі визначено перелік реформ і конкретних критеріїв, яких Україна має досягти, зокрема в частині деполітизації посади Генерального прокурора.
Зараз настав слушний час для заміни чинного Генерального прокурора Руслана Кравченка на основі меритократичного принципу, оскільки його дії явно не відповідають статусу особи, яка здійснює найвищий процесуальний нагляд.
Руслан Кравченко був призначений на посаду Генерального прокурора у червні 2025 року. Таке призначення є переважно політичним, ніж таким, що грунтується на професійних досягненнях, оскільки Генеральний прокурор призначається Президентом без будь-яких конкурсних процедур, за згодою Верховної Ради, в якій більшість становлять депутати від партії Президента «Слуга народу». Більше того, раніше Руслан Кравченко був частиною вертикалі Президента в регіонах.
Короткочасне перебування на посаді Генерального прокурора ще раз продемонструвало, що правоохоронні органи повинні бути незалежними від будь-якого політичного впливу і не повинні слугувати інструментами тиску або залякування громадян та антикорупційних органів. Політична ескалація та відступ від демократії відбулися майже одразу після призначення Руслана Кравченка на посаду Генерального прокурора, про що свідчать наступні події.
1. Посилення тиску на антикорупційну інфраструктуру, що здійснювалось під процесуальним контролем Генерального прокурора
22 червня 2025 року НАБУ та САП офіційно повідомили Віцепрем’єр-міністра України та близького друга президента Олексія Чернишова про підозру у зловживанні службовим становищем та отриманні неправомірної вигоди. Паралельно НАБУ вже здійснювало операцію «Мідас» (розслідування щодо діяльності злочинної організації в енергетичному секторі під керівництвом близького соратника Президента – Тимура Міндіча). Згодом, в липні 2025 року, почався посилений тиск на антикорупційну інфраструктуру, що здійснювався під процесуальним контролем Генерального прокурора та за вказівкою Офісу Президента.
Про це свідчить низка подій:
- Понад 70 одночасних обшуків, проведених у детективів НАБУ та арешт деяких з них, а саме Руслана Магамедрасулова разом з його батьком та Віктора Гусарова.
- У відповідь на слідчі дії проти осіб, наближених до президента Зеленського, Генеральний прокурор особисто підписав повідомлення про підозру детективам НАБУ без достатніх доказів. Справи стосувалися приватного листування з 2015 року, дорожньо-транспортної пригоди в 2021 році, а найголовніше – одна з підозр була оголошена Руслану Магамедрасулову, ключовому детективу у справі проти соратника Зеленського – Тимура Міндіча.
- Згодом була здійснена спроба фактично ліквідувати НАБУ та САП, підпорядкувавши їх Генеральному прокурору, що підірвало б незалежність цих інституцій. ЗМІ повідомили, що законопроект № 12414, спрямований на це, був розроблений у Генеральній прокуратурі.
- Хоча спроба повністю ліквідувати антикорупційну інфраструктуру не увінчалася успіхом, було прийнято багато шкідливих поправок, зокрема скасовано конкурсні процедури відбору кадрів у прокуратурі. Призначення прокурорів в ручному режимі не сприяє стабільності та розвитку інституції, оскільки збільшує ризик призначення недоброчесних кадрів.
2. Поява політичних в’язнів
Справи детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова та Віктора Гусарова викликають серйозні занепокоєння щодо використання кримінального переслідування антикорупційних посадовців у політичних цілях.
Справа Руслана Магамедрасулова є яскравим прикладом політично мотивованих переслідувань. Детектив НАБУ та його батько були заарештовані та утримувалися під вартою Службою безпеки України та Державним бюро розслідувань протягом майже п’яти місяців. Існують серйозні підстави вважати, що ця справа була повністю сфабрикована, оскільки детектив брав участь у викритті схеми розкрадання коштів на «Енергоатомі», до якої був причетний близький соратник Президента («Міндічгейт»). Повідомлення про підозру було особисто підписано Генеральним прокурором, незважаючи на відсутність достатніх доказів вчинення кримінального правопорушення і, як наслідок, відсутності правових підстав для затримання. Детектив був звільнений з-під варти у грудні 2025 року, одразу після звільнення Андрія Єрмака.
Детальніше про справу Руслана Магамедрасулова – за посиланням.
Справа детектива Віктора Гусарова додатково ілюструє ці побоювання. 4 червня 2026 року прокуратура офіційно відмовилася від усіх обвинувачень проти нього, фактично визнавши слабкість своєї позиції. Цей розвиток подій остаточно підтвердив правоту громадянського суспільства, яке наполягало на безпідставності кримінального провадження: прокуратура вирішила відмовитися від справи, аніж піддати висунуті обвинувачення змістовному судовому розгляду.
3. Сумнівні призначення та зв’язки з Росією
Генеральний прокурор, до доброчесності якого виникають питання, неминуче починає призначати на ключові посади осіб із сумнівною репутацією. Через це питання відбору, що грунтується на професійних досягненнях, перестає бути лише питанням деполітизації української прокуратури, а стає єдиним ефективним запобіжним заходом проти довільної кадрової політики.
Руслан Кравченко раніше не пройшов конкурс на посаду прокурора САП і був виключений з конкурсу на посаду директора НАБУ 2023 року через репутаційні ризики. Проте, Президент не виявив жодних застережень щодо його доброчесності та призначив його на посаду Генерального прокурора. Такі обставини призвели до кумівства у кадрових призначеннях, а доброчесність перестала бути пріоритетом:
- Призначення Марії Вдовиченко, Віктора Логачова та Максима Крима його заступниками, які мають численні родинні зв’язки з громадянами російської федерації.
- МЕЖА встановила, що на ключові посади керівників департаментів ОГП Кравченко призначив лояльних собі недоброчесних посадовців. Серед них – Ашот Геворкян, начальник Департаменту нагляду за органами боротьби з організованою злочинністю та захисту інвестицій; а також Данило Трунін, призначений начальником Департаменту нагляду за Державним бюро розслідувань, сім’я якого набула коштовну нерухомість за сумнівних обставин.
- Найбільш небезпечним призначенцем Кравченка є Айдин Худієв – його багаторічний підлеглий ще з часів роботи у військовій прокуратурі. Кравченко призначив Худієва керівником підрозділу забезпечення повноважень Генерального прокурора у кримінальних провадженнях – посади, яка, за даними МЕЖІ, використовувалася для ведення справ проти політичних опонентів та здійснення тиску на бізнес. Розслідування МЕЖІ також свідчать про те, що під час перебування на посаді Худієв накопичив незадекларовані статки на мільйони гривень.
- За перший рік на посаді Кравченко призначив 18 із 25 керівників регіональних прокуратур, зокрема представників власної команди. Щодо низки цих призначенців згодом виникли серйозні питання доброчесності, зокрема стосовно походження статків та законності набутого майна.
- Окреме занепокоєння викликає призначення Олексія Шевчука до складу конкурсної комісії з добору керівника САП. Раніше під час конкурсу до Вищої ради правосуддя було встановлено його невідповідність критеріям доброчесності. Крім того, у травні 2026 року дисциплінарний орган адвокатури втретє зупинив його право на заняття адвокатською діяльністю.
Крім того, ми виявили зв’язки родини самого Руслана Кравченка з росією. Його батько, Андрій Кравченко, отримав російський паспорт у червні 2023 року. Це сталося через рік після окупації Северодонецька, де він проживав. Після отримання російського паспорта Андрій Кравченко щонайменше чотири рази з червня по вересень 2023 року перетинав автомобільні контрольно-пропускні пункти між російською федерацією та окупованою Луганською областю на своєму автомобілі Dacia Logan.
4. Кейс Олексія Шевчука як чергова спроба підірвати роботу САП
23 грудня 2025 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко делегував до складу конкурсної комісії САП Олексія Шевчука, професійна репутація та доброчесність якого викликають сумніви (він є фігурантом журналістських розслідувань, зазнавав дисциплінарних стягнень як адвокат, підтримував неконституційні закони диктатора Віктора Януковича та працював на проросійських осіб). Понад 60 громадських організацій та ЗМІ закликали скасувати це призначення, але необхідної реакції не послідувало.
Враховуючи попередню активну опозицію Руслана Кравченка до САП та НАБУ, а також його неадекватну реакцію на критику, призначення Шевчука до комісії виглядає як свідома спроба саботувати конкурс.
Більше того, Генеральний прокурор маніпулює неправдивою інформацією у своїй останній заяві, стверджуючи, що він не може виключити Олексія Шевчука з конкурсної комісії, відповідальної за організацію та проведення конкурсу на вакантні керівні посади в САП.
Детальніше про справу Олексія Шевчука – за посиланням.
5. Зловживання процесуальними правами
Під час перегляду інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ми виявили, що прокурори Управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності Офісу Генерального прокурора (безпосередньо підпорядкованого Генеральному прокурору) самостійно здійснюють досудове розслідування. Зокрема, про це свідчать ухвали слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва у справах №757/10173/26-к, №757/10174/26-к, №757/10175/26-к, №757/14089/26-к та інших аналогічних справах.
Ці справи мають низку спільних ознак: відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносили самі прокурори, тоді як самі справи мають політичний або фінансовий характер.
У 2019 році система прокуратури зазнала докорінних змін – прокурорів позбавили слідчих повноважень, оскільки практика поєднання слідчих функцій із процесуальним наглядом не відповідає стандартам правосуддя. Попри це, прокурори самостійно ініціювали справи без залучення органу досудового розслідування, що мають ознаки політично вмотивованих, зокрема, справи щодо Центру протидії корупції, Олександра Кудрицького, колишнього голови НЕК “Укренерго” тощо — а також справи, в яких імовірно наявний фінансовий інтерес (наприклад, справи, пов’язані з криптообмінниками).
Підрозділ очолює Айдин Худієв — давній соратник Руслана Кравченка, якого ми згадували вище.
6. Зв’язки Офісу Генерального прокурора зі злочинною організацією в енергетичній сфері («Міндічгейт»)
У листопаді 2025 року НАБУ викрило найбільшу корупційну схему в енергетичному секторі, очолювану Тимуром Міндічем, соратником Президента. Записи НАБУ підсвітили причетність прокуратури до цього, а саме можливу співпрацю із злочинною організацією та участь високопосадовців.
«100%. Там бабки немаленькие, но мне ж ***расписал прокуратура, СБУ, все силовики и БЕБ – это *** такая была договоренность».
Відповідь Офісу Генерального прокурора була абсолютно неприпустимою – внутрішнє розслідування не було розпочато, а представники Генеральної прокуратури заявили, що цієї інформації недостатньо для очищення системи або виявлення недоброчесних посадових осіб.
7. Офіс Генерального прокурора погрожує, порушує права людини намагається дискредитувати антикорупційних активістів
7.1. 12 грудня 2025 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко, заперечуючи повідомлення ЗМІ про те, що він подав у відставку, перейшов до відкритих погроз своїм критикам.
(Руслан Кравченко: «Я знаю кожного, хто працює зараз проти мене і прокуратури як інституції. Можете не маскуватися, я за кожним прийду особисто»).
Перша відкрита погроза з часів Революції гідності з боку високопосадовця на адресу всіх його критиків фактично створює пряму загрозу для членів парламенту (зокрема, Анастасії Радіної та Ярослава Железняка), представників громадянського суспільства (МЕЖА, ЦПК, Автомайдан тощо), НАБУ та САП (зокрема, їх керівництва – Семена Кривоноса та Олександра Клименка), журналістів (Українська правда, Дзеркало тижня, Cenzor.Net, Громадське тощо) і є неприпустимим в демократичному суспільстві.
7.2. ДБР та Офіс Генерального прокурора оприлюднили в ТГ-канали інтимні фото Віталія Шабуніна, Голову Правління Центру протидії корупції, з телефону, вилученого під час обшуку по сфабрикованій проти нього справі.
7.3. Офіс Генерального прокурора відновив провадження проти Центру протидії корупції. У березні 2016 року Генеральна прокуратура вже намагалася розслідувати отримання організацією донорського фінансування від уряду США на реформу кримінальної юстиції, однак у травні того ж року справу було закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У березні 2026 року провадження було відновлено, і ОГП отримала тимчасовий доступ до документів, що зберігаються в Посольстві США. Ці дії виглядають як помста ОГП Центру протидії корупції за їх послідовну критику керівництва системи прокуратури.