Гроші “єдінай расії” – у Фонд ліквідації: як санкційні мільярди партійців Путіна мають працювати на відбудову України
У жовтні Фонд держмайна продасть 2 конфіскованих у росіян підприємства. Очікувані щонайменше 2,2 мільярди від продажу мають піти у Фонд ліквідації — на відбудову зруйнованих та пошкоджених об’єктів. Куди саме підуть гроші та які корупційні ризики закручуються навколо них – розбираємося у матеріалі.
Одним із способів хоч якось відшкодувати той рівень втрат, завданих російською агресією, є санкційний механізм. Росіянам не місце ані на території України, ані в нашому економічному середовищі. Російські активи мають якомога швидше поповнювати державний бюджет та стати ресурсом власного відновлення.
У жовтні 2026 року Фонд держмайна проведе чотири аукціони з продажу підприємств, два з яких – конфісковані санкційні активи:
- ТОВ “Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат” (стартова ціна 1,82 млрд грн) — спеціалізується на видобутку та збагаченні титаново-цирконієвих руд. Був підконтрольним російському олігарху Михайлу Шелкову. За рішенням Апеляційної палати ВАКС у лютому 2023 року всі активи компанії передали державі.
- ТОВ “Мотордеталь-Конотоп” (стартова ціна 415,5 млн грн) – є одним із найбільших у Європі заводів, що займається виробництвом деталей для автомобільних, тракторних, корабельних тощо двигунів. Цей завод перебував у власності російського сенатора Сергія Калашника, члена партії “Єдіная расія”, який голосував за незаконну анексію територій України. У серпні 2023 року ВАКС конфіскував 100% компанії на користь держави відповідно до санкційного законодавства.
Аукціони буде оголошено 20 жовтня та в разі їх успішності – більше 2 млрд грн від продажу санкційних активів можуть поповнити Фонд ліквідації наслідків збройної агресії (Фонд ліквідації). Кошти Фонду ліквідації з 2023 року використовуються для відновлення житла, критичної інфраструктури та інших об’єктів, зруйнованих внаслідок російської агресії.
Приватизаційні юридичні процедури можуть тривати і декілька місяців з моменту оголошення аукціону (лише на підписання договору законодавець дає до 30 робочих днів), а тому, найімовірніше, кошти до Фонду ліквідації надійдуть вже в 2027 році.
Санкційний механізм має працювати на повну силу: агресор власним коштом повинен відбудовувати те, що сам зруйнував. Не менш важливо вже зараз визначити, що станеться з отриманими коштами далі і як розпорядитися ними максимально ефективно.
Кошти потраплять до Фонду ліквідації. Що далі?
Із 2023 року у межах державного бюджету запрацював Фонд ліквідації, ключова ідея якого – консолідувати кошти на відбудову України в єдиному, прозорому механізмі, а не розпорошувати їх між десятками джерел фінансування.
Місцеві адміністрації, громади тощо могли подавати до міністерств свої пропозиції щодо отримання коштів для фінансування тих чи інших пошкоджених об’єктів. Завдяки зусиллям громадськості та попередньої команди Міністерства відновлення, Фонд ліквідації був оснащений гарантіями прозорості та антикорупційними запобіжниками. Так, існували чіткі критерії пріоритезації об’єктів через їх велику кількість, була доступна інформація про подані пропозиції, стан їх оцінки Урядом та ухвалене рішення про виділення коштів або, навпаки, відхилення. Більше того, вся ця інформація й досі міститься на сайті Міністерства.
Працювало все не ідеально, та все ж це один із небагатьох прикладів, коли державі вдалося на деякий час збудувати справді зрозумілу й відкриту систему отримання коштів на відбудову.
Як це виглядало на практиці? Уявімо звичайну ситуацію: в одній із громад через російський обстріл зруйновано школу. Дітей шкільного віку в громаді достатньо, щоб скоріше відбудувати зруйновані приміщення та повернути дітей до школи. Версія Фонду ліквідації 2023-2024 рр. давала можливість такій громаді фактично “позмагатися” за фінансування незалежно від звʼязків чи добрих знайомих у міністерстві. Проєкт би пройшов оцінку за чіткими критеріями у відкритий спосіб, а громада з обʼєктивних підстав (не)отримала бюджетні кошти.
За таким сценарієм кошти від приватизації могли б піти на найнагальніші проєкти в найефективніший спосіб.
Без чітких правил гри: як Фонд ліквідації перетворюється на ще один закритий Резервний фонд
Візія влади щодо відновлення та регіональної політики так і не сформувалась. Міністерства регіональної політики та інфраструктури то об’єднують, то знову розділяють – і кожен такий маневр породжує лише хаос, неприпустимий у часи війни та руйнувань. Команди міністерств змінюються без пояснень і без публічного звіту про виконану роботу. Останній приклад – призначення Миколи Калашника Міністром розвитку (те, що раніше – відновлення). Людина, яка раніше отримала від Уряду догану за провал із забезпеченням укриттів, відтепер формуватиме стратегію та керуватиме відбудовою.
Така ж доля спіткала і Фонд ліквідації.
У описаному вище вигляді із зрозумілими для всіх правилами Фонд пропрацював недовго. З 2025 року його почали поступово перетворювати на Резервний фонд, який використовується більше як скарбничка для політичних проєктів, а не резерв для ліквідації надзвичайних ситуацій чи непередбачених потреб в умовах війни.
Спочатку докорінно переформатували напрямки фінансування: Уряд планував за рахунок тих коштів, що вже були на рахунку дофінансувати розпочаті за рахунок Фонду проєкти, а всі нові надходження спрямовувати виключно на фінансування постраждалого житла (єВідновлення).
Залишки коштів на минулорічні проєкти почали розподіляти за закритими процедурами, без засідань та пріоритезації – на розсуд. Уряду (зауважимо, що протоколи засідань Уряду не публікують з початку повномасштабного вторгнення). Впевнені, громади часто і самі не розуміли, чому отримували відмову у коштах.
У 2026 році Фонд ліквідації за напрямками роботи нагадує той вигляд, у якому він існував раніше. Відтепер кошти Фонду можуть розподілятися на: завершення попередніх проєктів, відновлення об’єктів критичної та житлової інфраструктури (вже виділено. 340 млн грн в цьому році Дніпропетровській, Запорізькій та Черкаській областям), а також єВідновлення (зокрема, 2 млрд грн в цьому році).
З одного боку, громади ніби знову можуть подавати пропозиції для фінансування пошкодженої житлової та критичної інфраструктури, але прозорих процедур їх розгляду та схвалення вже немає. Постанова від 10 лютого 2023 р. № 118 не містить ані чітких умов, ані критеріїв пріоритезації поданих проєктів, ані інформації про орган та порядок їх розгляду.
Подібний механізм спостерігаємо в закритому Резервному фонді – який, хоча існує як інструмент реагування на надзвичайні виклики, натомість став гаманцем для фінансування політичних популістичних забаганок. (зимова тисяча, кешбеки, єБачок тощо).
Ризики повернення до корупційних схем та неефективного витрачання коштів від приватизації
По-перше: справ як з депутатом Андрієм Одарченком може стати більше.
Нагадаємо, тоді ще чинний народний депутат-слуга Андрій Одарченко намагався підкупити голову Держагентства відновлення восени 2023 року. Цю посаду на той час обіймав Мустафа Найєм. Мова йшлася про вплив на виділення з Фонду ліквідації коштів на ремонт будівель університету, в якому депутат був тоді ректором. ВАКС засудив депутата до 8 років позбавлення волі.
Якщо чіткі критерії пріоритезації та відкритий процес розгляду проєкта ще може запобігти фінансуванню “проплачених” обʼєктів, то за нинішньою ж процедурою – це ідеальні умови для вирощування корупційних схем.
По-друге: усунення громад від справедливого доступу до державних ресурсів, місцеві бюджети яких і так часто не справляються з воєнними викликами.
Кількість потреби у відновленні кратно перевищує обсяг наявних ресурсів, а тому всі постраждалі області та громади повинні мати справедливий доступ до бюджетних коштів.
Рішення про фінансування тих чи інших проєктів не має залежати від того, як часто начальник. ОВА навідується з пакетом до Міністра відновлення.
Нагадаємо, що журналісти УП помітили начальника ХОВА Олега Синєгубова в холі міністерства із чорним пакетом в руках. Згодом, журналісти побачили, як той виходив з кабінету Міністра, але вже без пакета.
По-третє: фінансування недоцільних та сумнівних проєктів.
Закритість процедур та відсутність чітких критеріїв завжди призводять до того, що механізм перетворюється в інструмент задоволення політичних амбіцій. Так, наприклад, стало з Резервним фондом, за рахунок якого фінансують дивні в часи війни ініціативи для підтримання політичного іміджу.
Або ж фінансування проєктів без урахування безпекових ризиків, що призводить до їх повторного руйнування. Наприклад, як сталося з відбудовою старосалтівського ліцею за понад. 200 млн грн, який повторно було зруйновано незабаром після завершення його реконструкції. Діти навіть не встигли вийти до школи.
Відбудовувати безумовно потрібно, щоб підтримувати економічний та соціальний ресурс країни. Кошти від санкційних активів є одним із джерел фінансування відновлення, однак не гарантують ефективності їх використання. Ключове питання лежить у розумінні, що ми відбудовуємо в першу чергу та в чітких критеріях, за яких обираємо з поміж сотень тисяч пошкоджених обʼєктів. Громади, які постійно страждають від руйнувань, повинні мати єдині, прозорі правила, за якими можна “претендувати” на державний кошт.
Саме тому зараз маємо вікно можливостей врахувати помилки відбудови та внести зміни до законодавства, які дозволять розподіляти отриманий масив коштів у. 2027 році максимально ефективно, прозоро та справедливо. Фонд ліквідації має повернути чіткий порядок розгляду пропозицій та їх схвалення: на відкритих засіданнях з оприлюдненням протоколів, за результатами пріоритезації за заздалегідь визначеними критеріями.
Антикорупційний центр МЕЖА