Дослідження щодо ефективності використання петицій, поданих до кабінету міністрів україни, як інструменту електронної демократії

Електронні петиції є одним із ефективних інструментів демократії, що дозволяє висувати на порядок денний питання, що виникають у суспільстві. Україна має досить проактивну громадськість, що часто є рушійною силою необхідних реформ. Прикладом є відновлення у 2023 році електронного декларування та відкриття декларацій, що відбувалося під тиском громадянського суспільства.  

Таким чином, електронні петиції дають можливість кожному громадянину вплинути на ухвалення рішень органами влади. Попри значний потенціал, цей інструмент може стикатися з низкою проблем з обох сторін: недостатня обізнаність громадян, легковажний підхід до використання цього інструменту з метою дискредитації органів влади або посадових осіб, відсутній зворотний зв’язок від органів влади, а також формальний підхід до розгляду петицій.

Кабінет міністрів України (далі – “КМУ”) є найвищим органом виконавчої влади, що формує політику у різноманітних сферах суспільного життя. Громадянське суспільство аналогічно має право подавати до КМУ петиції з вимогою розглянути та ухвалити рішення щодо того чи іншого питання. Однак інститут петицій до КМУ не є достатньо дослідженим в частині його ефективності, прозорості та чіткості процедур його регулювання.

1. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЕТИЦІЙ, ПОДАНИХ ДО КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Дослідження спрямоване на досягнення кількох ключових результатів: 

1) Оцінити реальний вплив петицій на прийняття рішень, зокрема проаналізувати конкретні зміни, які були впроваджені в результаті поданих петицій до КМУ, та прийняті на їх основі рішення. 

2) Визначити проблеми та законодавчі недоліки, які перешкоджають ефективному використанню петицій, поданих до КМУ та, за необхідності, ініціювати зміни до законодавства.

3) Надати рекомендації, які б дозволили зробити механізм петицій більш ефективним і дієвим, що дозволить підвищити рівень громадської участі у державному управлінні. 

Дослідження стану ефективності розгляду петицій, які подаються громадянами до КМУ відбувалося за наступним алгоритмом. 

За період з 2022 року до січня 2025 року було вивчено оголошення про петиції, які набрали необхідну кількість підписів громадян на їх підтримку, та відповіді Премʼєр-міністра України. У єдиній таблиці зібрана інформація щодо петицій, адресованих КМУ та підтриманих громадянами (реєстр петицій). На основі зібраних даних у реєстрі петицій проводився аналіз кількості петицій, які набрали необхідну кількість підписів, час на їх розгляд, конкретні зміни, які були впроваджені в результаті поданих петицій, прийняті на їх основі рішення тощо.

(Витяг з реєстру електронних петицій до КМУ, підтриманих за період з 2022 – січня 2025 року) 

На запит про доступ до публічної інформації було отримано дані щодо стану розгляду підтриманих петицій, інформацію щодо стану реалізації порушених у петиціях питань, факти впровадження конкретних змін, про які йшлося у відповіді Премʼєр-міністра України тощо. 

За результатами дослідження було проаналізовано поточну ситуацію щодо використання цього інструменту громадської участі та оцінено його ефективність; вивчено вплив петицій на ухвалення рішень; ідентифіковано проблеми та законодавчі недоліки, які перешкоджають ефективному використанню петицій; сформовано рекомендації на основі отриманих результатів.

2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ПЕТИЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Інститут електронних петицій набув законодавчого виразу у 2015 році, коли було внесено зміни до Закону України “Про звернення громадян”, доповнивши його ст. 23-1. Зокрема, громадянам надали право звертатися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт відповідного органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції. 

За майже 10 років існування інституту електронних петицій в Україні вони неодноразово виступали відображенням суспільно-політичної волі українців, що призводило до конкретних законодавчих та політичних змін. У той же час, непоодинокими є випадки, коли виражена воля громадян у формі петиції, що знайшла підтримку серед українського населення, ігнорувалася або не досягала бажаної мети. 

Наприклад, громадський діяч та військовий Олександр Ябчанка зареєстрував петицію №22/204906-еп “Накласти вето на законопроєкт №9534 та повернути його до парламенту з вимогою відкрити реєстр майнових декларацій чиновників”. Завдяки широкій підтримці громадян, петиція набрала більше 80 тис. голосів менше ніж за два дні, що стало рекордом за весь час існування інструменту електронних петицій в Україні.  

У відповідь на петицію, Президент зазначив, що ним застосовано право вето щодо вказаного Закону та з відповідними пропозиціями повернуто на повторний розгляд до Верховної Ради України, яка 20 вересня 2023 року, повторно його розглянувши, прийняла з урахуванням усіх пропозицій, а реєстр декларацій став відкритим.

Таким чином, завдяки активній громадянській позиції військового та кооперації українців у спільному прагненні будувати відкриту державу, інструмент петиції відіграв ключову роль у тому, що під час повномасштабного вторгнення росії на Україну декларації посадових осіб є відкритими, що дозволяє громадськості здійснювати ретельний моніторинг за набуттям ними майна та викривати факти ймовірних корупційних дій. 

Натомість, є і негативні практики ігнорування підтриманих петицій. Наприклад, 12 грудня 2022 року було оприлюднено петицію №22/173046-еп “Накласти вето на законопроект №5655 — котрий призведе до хаотичної забудови міст та знищення історичних пам’яток великими забудовниками”, яка набрала 42 090 підписів. Натомість вже більше 2 років вона перебуває на розгляді у Президента України та залишається без відповіді, що суперечить ст. 23-1 Закону України “Про звернення громадян”. 

Такий різноманітний підхід до розгляду, здається, тотожних за предметом вимоги петицій може скласти враження, що розгляду та врахуванню підлягають лише ті петиції, які кореспондують політичному вектору представників чинної влади.  

2.1. Процедура подання та розгляду петицій до КМУ. 

Електронна петиція є особливою формою колективного звернення громадян до КМУ, що подається у вигляді пропозиції та має стосуватися тих питань, які належать до компетенції уряду.

Алгоритм подання та розгляду петиції КМУ полягає в наступному:

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЕТИЦІЙ ДО КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Протягом 2022 – січня 2025 українці підтримали 29 петицій, що стосувалися різних сфер суспільного життя, зокрема пріоритетності витрачання бюджетних коштів, соціальних гарантій ВПО, рецептурності лікарських засобів, застосування санкцій до конкретних осіб, звільнення посадових осіб тощо. Середній строк збору необхідних 25 тис. підписів становить 44 дні. Найшвидше було зібрано підписи, протягом 5 днів, на петиції щодо права на освіту дітей ВПО, скасування наказу МОН України від 13.06.2024 № 850 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні” та щодо броні працівників цивільного захисту.

З 29 петицій Премʼєр-міністром України було відмовлено у сприянні вирішення питань, порушених у 12 петиціях, з наступних підстав:

1. Питання є врегульованими законодавством на відміну від описаних вимог у змісті петиції або невірно витлумачені ініціатором. 

З цієї причини відмовлено у підтримці петиції “Про недопущення скасування спрощеної системи оподаткування платникам податків сфери електронних комунікацій”. У відповіді Премʼєра-міністра України було зазначено, що суб’єкти господарювання, які надають електронні комунікаційні послуги не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Водночас заінтересовані центральні органи виконавчої влади опрацьовують питання щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері електронних комунікацій (станом на 21.10.2024 року). 

2. Відсутність чи непріоритетність використання бюджетних коштів для реалізації запропонованих у петиції ініціатив, зокрема під час воєнного стану. 

Наприклад, було відмовлено у підвищенні посадових окладів працівників через пріоритетність використання коштів на інші потреби в умовах воєнного стану, у створенні зоополіції тощо. 

3. Відсутність в КМУ та підпорядкованих йому органах повноважень реалізувати пропозиції, викладені в петиції.

Зокрема, 31.08.2023 року було ініційовано петицію щодо виключення конкретної особи з Комісії з питань правової реформи. Натомість відповідно до абз. 2 п. 7 Положення про персональний склад Комісії з питань правової реформи затверджує Президент України, а вирішення цього питання не належить до компетенції КМУ як вищого органу виконавчої влади. 

4. Невідповідність висловлених пропозицій політичному вектору чинної влади (відсутність політичної волі).

Наприклад, більше 29 тис. підписів набрала петиція №41/005936-24еп від 17.01.2024 року з метою “Переспрямувати кошти призначені для телемарафонів “Єдині новини” та “Фрідом” на фінансування БПЛА та пікапів для Збройних сил України”. Критики телемарафон зазнав і з боку Європейської комісії, яка зазначила, що Україна має працювати над відновленням плюралістичного медіаландшафту. Були висловлені занепокоєння щодо обʼєктивності фінансування телемарафону з державного бюджету. 

Водночас КМУ повідомив, що оскільки забезпечення інформаційної безпеки є частиною державної політики у сфері національної безпеки і оборони, а реалізація єдиної інформаційної політики – пріоритетним питанням національної безпеки, то фінансування відповідних заходів є вагомою складовою протидії військовій агресії Російської Федерації проти України, зокрема в інформаційному просторі. Відповідно, перерозподіл зазначених у петиції видатків шляхом їх спрямування на потреби інших складових сектору безпеки та оборони не є доцільним.

(Таблиця з результатами вирішення, порушених у петиціях питань)

Таким чином, на запит про доступ до публічної інформації було отримано відповіді від усіх виконавців, яким було доручено КМУ розглянути порушені у петиції питання. Ми дійшли висновку, що за понад 3 роки фактично реалізовано пропозиції, висловлені у 4 петиціях з 17 петицій, підтриманих Премʼєр-міністром України. 

Зокрема,  на вимоги, викладені у петиціях, було скасовано наказ МОН України від 13.06.2024 № 850 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”, відтерміновано вступ в дію внесених змін до постанови КМУ №953 від 05.09.2023 p. “Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану”, а проєкт закону “Про застосування англійської мови в Україні” було доопрацьовано та ухвалено в редакції, що не містить обмежень щодо українського дубляжу. 

Отже, ключові показники:

• 29 петицій зібрали необхідну кількість підписів українців;
• 17 з 29 петицій підтримано Премʼєр-міністром України та доручено виконавцям розглянути порушені у них питання;
• станом на лютий 2025 року вирішено питання, порушені у 4 з 17 петицій, підтриманих Премʼєр-міністром України;
• середній строк збору підписів – 44 дні (найшвидше – за 5 днів).

3.1. Проблематика використання інструменту електронних петицій в Україні.

Електронні петиції відіграють важливу роль у відновленні діалогу між органами публічної влади та громадянами, а також сприяють оперативному реагуванню держави на суспільні виклики та ініціативи. 

Водночас інституту електронних петицій характерні ряд недоліків:

1) Не всі громадяни, зокрема серед осіб похилого віку, тих, які живуть за межею бідності тощо, мають технічну можливість зареєструватися та підтримати електронну петицію. 

Під час інтервʼю автори петицій зазначали, що труднощі також виникають і через недоліки інтерфейсу вебсайту КМУ (потрібна була повторна авторизація).

2) Зареєстровані петиції часто характеризуються низькою змістовною якістю. Це стосується як суті порушених питань, так і граматично-стилістичного викладення. Серед найпоширеніших недоліків текстів петицій можна виділити непослідовність, незрозумілість формулювань, відсутність чітких пропозицій або вимог та граматичні помилки. 

3) Іноді ініціатори неправильно співвідносять порушені у петиції питання із повноваженнями субʼєкта, до якого вони звертаються.

Людині без профільної освіти може бути складно орієнтуватися у повноваженнях, якими наділені Президент, Верховна Рада України, КМУ та підпорядковані його органи виконавчої влади тощо. Наприклад, 31.08.2023 року було ініційовано петицію про виключення конкретної особи з Комісії з питань правової реформи. Однак вирішення цього питання не належить до компетенції КМУ як вищого органу виконавчої влади. 

3) Однією з проблем, що знижують ефективність інституту електронних петицій, є відсутність механізму для уникнення їх дублювання. Поява ідентичних або дуже схожих петицій призводить до розпорошення голосів громадян, що ускладнює досягнення необхідної кількості підтримки для дійсно важливих ініціатив.

Крім того, громадяни можуть звертатися з однією проблемою до Президента України, Кабінету міністрів України та Верховної Ради України, не розуміючи, хто саме повинен вирішувати скаргу/пропозицію викладену в петиції. Таким чином, велика кількість ідентичних петицій ускладнює збір голосів на підтримку. Наприклад, у КМУ протягом грудня 2023 – лютого 2024 зареєстрували 2 ідентичні петиції, які стосуються продовження виплат ВПО з 01.03.2024 року для жителів з окупованих територій, зони активних та можливих бойових дій. 

4) З одного боку, підготовка фахової петиції, яка б чітко та змістовно окреслювала порушене у ній питання, а також процес адвокації петиції займає чимало часу. Середній строк збору підписів за останні 3 роки становить 44 дні. З іншого боку, Премʼєр-міністр України не зобовʼязаний задовольняти та вирішувати порушені у петиції питання. Таким чином, витрачені на формування та отримання підтримки петиції ресурси часто неспівмірні результату їх розгляду. 

Законодавча відповідальність з питань розгляду петицій встановлена ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України “Про звернення громадян”, що тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 нмдг). Зокрема, таким порушенням може бути розгляд петиції в строк, що перевищує 10 робочих днів, встановлених законодавством або неоприлюднення зареєстрованої петиції тощо. 

Однак обовʼязок державного органу вирішити порушене у петиції питання відсутній. Тому навіть за умови, що у суспільстві сформований чіткий запит, питання неодноразово піднімається в медіа, адвокатується фаховими громадськими та експертними організаціями –  це не гарантія отримати підтримку та вирішення питання за рахунок петиції. Наприклад, показовою є петиція щодо питання, яке набуло суспільного резонансу – запровадження санкцій до Андрія Портнова, колишнього заступника голови Адміністрації Президента України, коли на посаді був Віктор Янукович. 

Водночас у підтримці цієї петиції було відмовлено. КМУ доручило Мінекономіки разом з МВС, МЗС, Мін’юстом, Національною поліцією та іншими органами розглянути петицію та надати свої висновки. За результатами опрацювання зазначеного доручення Мінекономіки дійшло до висновку, що петиція не містить обставин, що можуть розглядатися як підстави для застосування санкцій згідно із чинним законодавством. При цьому рішення Сполучених Штатів Америки про застосування санкцій не є визначеною у законі підставою для застосування санкцій в Україні. 

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України “Про санкції”, санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність, без привʼязки до українського чи іноземного громадянства. Таким чином, санкції можуть застосовуватися і до громадян України, які вчиняють дії, що підпадають під визначення “терористичної діяльності”. Враховуючи практику Вищого антикорупційного суду для застосування санкцій до громадянина наявність вироку суду про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 258–258-6 Кримінального кодексу України не є обовʼязковим. Зокрема, ВАКС посилається на положення ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, згідно з якою терористична діяльність охоплює також пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України (рішення ВАКС від 12.12.20222 р. у справі №991/5572/22).

Щодо Андрія Портнова було проведено журналістське розслідування виданням Hromadske “Як віджимали Крим: ексклюзивні записи” від 27 грудня 2023 року. У ньому журналісти, спираючись на аудіозаписи з квітня-травня 2014 року, стверджують, що Андрій Портнов, імовірно, курував окупацію Криму. Окрім того, санкції щодо Андрія Портнова застосовано вже в США.  

Відмова у винесенні на розгляд РНБО пропозиції про застосування персональних санкцій свідчить радше про відсутність політичної волі, аніж обмеження законодавства, які унеможливлюють реалізацію порушеної у петиції вимоги. 

Тобто, велике значення відіграє наявність політичної волі у субʼєкта, який розглядає петицію, якої часто бракує. 

5) Також, поширеним явищем є “тролінг” у петиціях, адресованих до публічних органів, що полягає в емоційно забарвленому зверненні, що не може бути виконаним через необгрунтованість, нереалістичність чи відсутність повноважень у самого органу, до якого звертаються.  Поява гумористичних петицій не тільки відволікає від серйозних питань, але й підриває довіру населення до електронних петицій як інструменту впливу на публічне управління, створюючи враження несерйозності та знижуючи мотивацію громадян брати участь у подібних ініціативах. Наприклад, петиція до президента України з вимогою звільнити всіх чинних депутатів; звільнити всіх суддів, прокурорів; призначити Тимошенко Ю.В. послом в Гондурас; виплатити кожному українцю по мільйону гривень тощо. 

Ці проблеми свідчать про те, що інститут електронних петицій в Україні потребує удосконалення, зокрема, у сфері нормативно-правового забезпечення, а також підвищення довіри громадян до влади та самої культури формування та адвокації зареєстрованих петицій. 

Механізм електронних петицій ефективно працюватиме як інструмент громадської участі лише за умови активної залученості як громадян, які подають петиції, так і органів, що їх розглядають, сприяючи покращенню взаємодії обох сторін.

По-перше, необхідно підвищувати обізнаність громадян щодо цього інструменту: до кого звертатися, як викладати чітко та змістовно свої вимоги у петиції та адвокатувати збір підписів на підтримку петиції. По-друге, неабияке значення відіграє наявність політичної волі органів влади дослухатися, йти на діалог задля досягнення консенсусу з приводу тих змін та питань, які підтримані суспільством у петиції. 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

За 3 роки громадяни підтримали 29 петицій, надісланих Кабінету Міністрів України, з яких 17 було підтримано Премʼєр-міністром України (58,6%). З них державними органами вирішено питання, порушені у 4 петиціях. Зокрема, на вимоги, викладені у петиціях, було скасовано наказ МОН України від 13.06.2024 № 850 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні”, відтерміновано вступ в дію внесених змін до постанови КМУ №953 від 05.09.2023 p. “Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану”, а проєкт закону “Про застосування англійської мови в Україні” було доопрацьовано та ухвалено в редакції, що не містить обмежень щодо українського дубляжу. 

Таким чином, з 29 поданих петицій підтримано урядом ініціативи у 13,7% випадках. 

Причини низької результативності вирішення питань, порушених у петиціях, стосуються як авторів, так і органів державної влади. З одного боку, наявні петиції, які не містять конкретної вимоги або вже врегульовані чинним законодавством, або ж які адресовані неуповановаженому субʼєкту. З іншого боку, є петиції, які не отримали належного реагування через відсутність політичної волі на впровадження запропонованих ініціатив. 

Наприклад, петиція щодо запровадження санкцій до А. Портнова, яка набула суспільного резонансу, набрала більше 25 тис. підписів громадян, однак у запровадженні санкцій до А. Портнова було відмовлено. 

Рекомендації для громадян, які планують зареєструвати електронну петицію:

1. Ознайомитися зі ст. 23-1 Закону України “Про звернення громадян” та перевірити власну петицію на відповідність законодавчим вимогам. 
2. Перевірити чи належить розгляд питання, порушеного у петиції, до повноважень КМУ (підпорядкованих йому міністерствам, центральним органам виконавчої влади). Це питання може бути не з легких та потребувати юридичного аналізу, однак спробувати ознайомитися з повноваженнями КМУ, міністерств, ЦОВВ можна у Законі України “Про Кабінет Міністрів України”, положеннях про відповідне міністерство, державний орган, комісію тощо, діяльності якого стосується петиція. 
3. На офіційному вебсайті КМУ у розділі “Електронні петиції” є поле для пошуку зареєстрованих петицій, завдяки якому можна перевірити петиції, які перебувають на розгляді, на які збираються підписи, які були вже раніше зареєстровані тощо. Це допоможе уникнути дублювання, оскільки якщо ваше питання вже порушене у іншій петиції, то можна адвокатувати збір підписів саме на неї. 
4. Формулювати петиції чітко та аргументовано. Петиція має містити конкретну проблему та обґрунтовані пропозиції її вирішення. 

Якщо петиція згадує конкретних осіб, то варто дотримуватися законодавства про захист персональних даних, а також враховувати ризик порушення честі, гідності та ділової репутації іншої особи. Зокрема, непоодинокими є справи в судах, які стосуються спростування, викладеної у петиції інформації, а також відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення честі, гідності та ділової репутації. 

Наприклад, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2024 року (справа № 761/29746/23).

До суду звернулися з вимогою визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію осіб інформацію, поширену 24.07.2023 року на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці “Електронні петиції” у електронній петиції №22/200028-еп “Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії Бабакову О.М., Гінеру Є.Г., Воєводіну М.В.” про те, що “номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України Лавренко Микола Миколайович (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька Матакова Анна Миколаївна, зять Матаков Дмитро Олександрович, дружина Лавренко Людмила Георгіївна) та наближені особи (Борисова Марина Сергіївна, Куєвда Микола Валерійович, Гаджієва Ірина Олексіївна)”. Позов було частково задоволено та стягнуто 20 тис. грн моральної компенсації. 

5. Дотримуватися етичних норм – уникати тролінгу, образ та маніпуляцій у текстах петицій, оскільки це підриває довіру до цього інструменту громадської участі. 

Рекомендації для Секретаріату КМУ та інших органів державної влади:

1. Дотримуватися строку надання відповіді на петицію.  
2. Для забезпечення ефективного розгляду петицій громадян, державні органи мають не лише формально виконувати вимоги законодавства, а й демонструвати реальну зацікавленість у діалозі з суспільством. 

Тобто, органи державної влади повинні не просто розглядати петиції як бюрократичну процедуру, а сприймати їх як важливий механізм зворотного зв’язку із громадянами. Це означає аналізувати зміст звернень, оцінювати їхню актуальність та потенційний вплив на суспільні відносини, а також вести комунікацію з ініціаторами петицій для уточнення позицій та можливих рішень. Важливо прагнути до пошуку рішень, які враховують як позицію громадськості, так і реалії державного управління. 

3. Сприяти підвищенню ефективності інституту петицій може створення єдиного порталу електронних петицій, адресованих до встановленого законодавством переліку субʼєктів владних повноважень задля уникнення дублювання однорідних петицій та спрощення процесу збору підписів. 

Рекомендації нормативно-правового характеру:

Часто особі без профільної освіти може бути складно розібратися у розподілі повноважень між КМУ, його підпорядкованими органами виконавчої влади, Президентом, Верховною Радою України тощо. У такому випадку радше спростити процес подачі електронних петицій та покласти на органи державної влади обовʼязок з аналізу відповідності викладеного у петиції питання повноваженням органу, до якого вона подана. Це повʼязано з тим, що існують випадки, коли петиція, яка набрала необхідну кількість голосів, не була формально реалізована через відсутність повноважень у помилково обраного органу державної влади, до якого вона була подана.

Це може бути вирішено шляхом внесення змін до ст. 23-1 Закону України “Про звернення громадян”. Зокрема, необхідно врегулювати випадки, за яких петиція подана неуповаженому на вирішення порушеного у петиції питання. Якщо субʼєкт, якому адресовано електронну петицію, не наділений повноваженнями щодо вирішення порушених питань, то це може бути підставою для відмови у оприлюдненні петиції. Зокрема, зазначений порядок притаманний законодавству Великої Британії. У такому разі ініціатор петиції повинен отримати розʼяснення щодо субʼєкта, до якого він має звернутися з петицією та порядок звернення. 

В інакшому разі, це призводить до ситуацій, за яких петиція набирає необхідну кількість голосів, однак у вирішенні порушених питань автор отримує відмову, оскільки субʼєкт не наділений відповідними повноваженнями. Фактично величезна кількість ресурсу, яка йде на розповсюдження інформації про петицію, адвокацію порушених у петиції питань, зводиться нанівець. 

З огляду на вищевикладене, пропонуємо доповнити ст. 23-1 Закону України “Про звернення громадян” абзацом 8 наступного змісту: 

“Якщо подана електронна петиція стосується питань, вирішення яких не належить до компетенції суб’єкта, якому вона адресована, цей суб’єкт у строк не більше 2 робочих днів зобов’язаний повідомити про це автора петиції з обґрунтуванням та надати роз’яснення щодо порядку подання петиції до відповідного органу, уповноваженого на вирішення порушеного питання”.

ПОРІВНЯЛЬНА  ТАБЛИЦЯ
до проєкту Закону України  “Про внесення змін до Закону України “Про звернення громадян”