Зміст публікації
РЕЗЮМЕ
11 грудня 2025 року у спільній заяві Європейської комісарки Марти Кос та Віцепрем’єр-міністра Тараса Качки було визначено пріоритетним завданням переглянути процедури відбору та звільнення Генерального прокурора. Зараз настав найвідповідніший час для заміни чинного Генерального прокурора Руслана Кравченка на основі меритократичного принципу, оскільки його дії явно не відповідають статусу особи, яка здійснює найвищий процесуальний нагляд.
Руслан Кравченко був призначений на посаду Генерального прокурора у червні 2025 року. Таке призначення є переважно політичним, ніж таким, що грунтується на професійних досягненнях, оскільки Генеральний прокурор призначається Президентом без будь-яких конкурсних процедур, за згодою Верховної Ради, в якій більшість становлять депутати від партії Президента «Слуга народу». Більше того, раніше Руслан Кравченко був частиною вертикалі Президента в регіонах.
Короткочасне перебування на посаді Генерального прокурора ще раз продемонструвало, що правоохоронні органи повинні бути незалежними від будь-якого політичного впливу і не повинні слугувати інструментами тиску або залякування громадян та антикорупційних органів. Політична ескалація та відступ від демократії відбулися майже одразу після призначення Руслана Кравченка на посаду Генерального прокурора, про що свідчать наступні події.
1. Посилення тиску на антикорупційну інфраструктуру, що здійснювалось під процесуальним контролем Генерального прокурора
22 червня 2025 року НАБУ та САП офіційно повідомили Віцепрем’єр-міністра України та близького друга президента Олексія Чернишова про підозру у зловживанні службовим становищем та отриманні неправомірної вигоди. Паралельно НАБУ вже здійснювало операцію «Мідас» (розслідування щодо діяльності злочинної організації в енергетичному секторі під керівництвом близького соратника Президента – Тимура Міндіча). Згодом, в липні 2025 року, почався посилений тиск на антикорупційну інфраструктуру, що здійснювався під процесуальним контролем Генерального прокурора та за вказівкою Офісу Президента.
Про це свідчить низка подій:
- Понад 70 одночасних обшуків, проведених у детективів НАБУ та арешт деяких з них, а саме Руслана Магамедрасулова разом з його батьком та Віктора Гусарова.
- У відповідь на слідчі дії проти осіб, наближених до президента Зеленського, Генеральний прокурор особисто підписав повідомлення про підозру детективам НАБУ без достатніх доказів. Справи стосувалися приватного листування з 2015 року, дорожньо-транспортної пригоди в 2021 році, а найголовніше – одна з підозр була оголошена Руслану Магамедрасулову, ключовому детективу у справі проти соратника Зеленського – Тимура Міндіча.
- Згодом була здійснена спроба фактично ліквідувати НАБУ та САП, підпорядкувавши їх Генеральному прокурору, що підірвало б незалежність цих інституцій. ЗМІ повідомили, що законопроект № 12414, спрямований на це, був розроблений у Генеральній прокуратурі.
- Хоча спроба повністю ліквідувати антикорупційну інфраструктуру не увінчалася успіхом, було прийнято багато шкідливих поправок, зокрема скасовано конкурсні процедури відбору кадрів у прокуратурі. Призначення прокурорів в ручному режимі не сприяє стабільності та розвитку інституції, оскільки збільшує ризик призначення недоброчесних кадрів.
2. Поява політичних в’язнів
Справа Руслана Магамедрасулова є яскравим прикладом політично мотивованих переслідувань. Детектив НАБУ та його батько були заарештовані та утримувалися під вартою Службою безпеки України та Державним бюро розслідувань протягом майже п’яти місяців. Існують серйозні підстави вважати, що ця справа була повністю сфабрикована, оскільки детектив брав участь у викритті схеми розкрадання коштів на «Енергоатомі», до якої був причетний близький соратник президента («Міндічгейт»). Повідомлення про підозру було особисто підписано Генеральним прокурором, незважаючи на відсутність достатніх доказів вчинення кримінального правопорушення і, як наслідок, відсутності правових підстав для затримання. Детектив був звільнений з-під варти у грудні 2025 року, одразу після звільнення Андрія Єрмака.
Детальніше про справу Руслана Магамедрасулова – за посиланням.
3. Сумнівні призначення та зв’язки з Росією
Генеральний прокурор, до доброчесності якого виникають питання, неминуче починає призначати на ключові посади осіб із сумнівною репутацією. Через це питання відбору, що грунтується на професійних досягненнях, перестає бути лише питанням деполітизації української прокуратури, а стає єдиним ефективним запобіжним заходом проти довільної кадрової політики.
Руслан Кравченко раніше не пройшов конкурс на посаду прокурора САП і був виключений з конкурсу на посаду директора НАБУ 2023 року через репутаційні ризики. Проте, Президент не виявив жодних застережень щодо його доброчесності та призначив його на посаду Генерального прокурора. Такі обставини призвели до кумівства у кадрових призначеннях, а доброчесність перестала бути пріоритетом:
- Призначення Марії Вдовиченко, Віктора Логачова та Максима Крима його заступниками, які мають численні родинні зв’язки з громадянами російської федерації.
- Призначення Олексія Шевчука до складу конкурсної комісії САП також викликає занепокоєння. Раніше ця особа була визнана такою, що не відповідає вимогам доброчесності, які висуваються до кандидатів на посаду у Вищій раді правосуддя.
Крім того, ми виявили зв’язки родини самого Руслана Кравченка з росією. Його батько, Андрій Кравченко, отримав російський паспорт у червні 2023 року. Це сталося через рік після окупації Северодонецька, де він проживав. Після отримання російського паспорта Андрій Кравченко щонайменше чотири рази з червня по вересень 2023 року перетинав автомобільні контрольно-пропускні пункти між російською федерацією та окупованою Луганською областю на своєму автомобілі Dacia Logan.
4. Кейс Олексія Шевчука як чергова спроба підірвати роботу САП
23 грудня 2025 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко делегував до складу конкурсної комісії САП Олексія Шевчука, професійна репутація та доброчесність якого викликають сумніви (він є фігурантом журналістських розслідувань, зазнавав дисциплінарних стягнень як адвокат, підтримував неконституційні закони диктатора Віктора Януковича та працював на проросійських осіб). Понад 60 громадських організацій та ЗМІ закликали скасувати це призначення, але необхідної реакції не послідувало.
Враховуючи попередню активну опозицію Руслана Кравченка до САП та НАБУ, а також його неадекватну реакцію на критику, призначення Шевчука до комісії виглядає як свідома спроба саботувати конкурс.
Більше того, Генеральний прокурор маніпулює неправдивою інформацією у своїй останній заяві, стверджуючи, що він не може виключити Олексія Шевчука з конкурсної комісії, відповідальної за організацію та проведення конкурсу на вакантні керівні посади в САП.
Детальніше про справу Олексія Шевчука – за посиланням.
5. Публічні погрози критикам його діяльності
12 грудня 2025 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко, заперечуючи повідомлення ЗМІ про те, що він подав у відставку, перейшов до відкритих погроз своїм критикам.
(Руслан Кравченко: «Я знаю кожного, хто працює зараз проти мене і прокуратури як інституції. Можете не маскуватися, я за кожним прийду особисто»).
Перша відкрита погроза з часів Революції гідності з боку високопосадовця на адресу всіх його критиків фактично створює пряму загрозу для членів парламенту (зокрема, Анастасії Радіної та Ярослава Железняка), представників громадянського суспільства (МЕЖА, ЦПК, Автомайдан тощо), НАБУ та САП (зокрема, їх керівництва – Семена Кривоноса та Олександра Клименка), журналістів (Українська правда, Дзеркало тижня, Cenzor.Net, Громадське тощо) і є неприпустимим в демократичному суспільстві.
6. Зв’язки Офісу Генерального прокурора зі злочинною організацією в енергетичній сфері («Міндічгейт»)
У листопаді 2025 року НАБУ викрило найбільшу корупційну схему в енергетичному секторі, очолювану Тимуром Міндічем, соратником Президента. Записи НАБУ підсвітили причетність прокуратури до цього, а саме можливу співпрацю із злочинною організацією та участь високопосадовців.
«100%. Там бабки немаленькие, но мне ж ***расписал прокуратура, СБУ, все силовики и БЕБ – это *** такая была договоренность».
Відповідь Офісу Генерального прокурора була абсолютно неприпустимою – внутрішнє розслідування не було розпочато, а представники Генеральної прокуратури заявили, що цієї інформації недостатньо для очищення системи або виявлення недоброчесних посадових осіб.
7. Офіс Генерального прокурора намагається дискредитувати антикорупційних активістів
(Віталій Шабунін: «ДБР та Офіс Генерального прокурора оприлюднили в ТГ-канали мої інтимні фото з телефону, вилученого під час обшуку»).
Усі ці дії та рішення не відповідають жодним етичним та професійним стандартам, яких очікують від Генерального прокурора на посаді. Тому існує нагальна потреба призначити за результатами конкурсного відбору нового Генерального прокурора на основі професійних досягнень, уникаючи кумівства та політичної лояльності.
Повний документ можна знайти нижче: